Підтримка сімей, родичів, близьких, які зіткнулися з проблемою захворювання на рак відіграє величезну роль у процесі лікування, реабілітації та одужання хворої дитини.

​

Якою має бути ця підтримка, щоб створилася найсприятливіша обстановка на весь час лікування хворої на рак дитини, а якщо необхідно — і на весь час подальшого спостереження та догляду за хворим? Цим питанням займається спеціальна наука – деонтологія (від грецького деон – належне), наука про поведінку медичного персоналу та представників благодійних фондів, волонтерів. Питання про належну поведінку медичного персоналу, про найбільш сприятливі для лікування взаємини між лікарем і хворим займало ще лікарів давнини.

​

Залежність онкологічного хворого від медиків завжди є. Він часто не може обійтися без допомоги родичів. Часто хворі на рак почуваються неповноцінними та приниженими хворобою. Своїм ставленням до хворого оточуючі мають згладжувати цю залежність та будувати стосунки з хворим на взаємній повазі.

​

Але є й інша небезпека — недотримання правильних взаємин та підтримки хворих, особливо якщо хворий із сильним, але неврівноваженим типом нервової системи, які визнають лише власні бажання. Такі хворі вимагають для себе особливої, підвищеної уваги. При всій повазі до хворої дитини та щирої доброзичливості неповажного ставлення до лікарів, волонтерів чи співробітників благодійних фондів допускати не можна. Це шкідливо для процесу лікування, знижує ефективність спостереження та догляду. За перших ознак непослуху з боку хворого необхідно відразу ж змінити тон у взаєминах з ним. Вони повинні бути чіткими і лаконічними, позбавленими недомовок, сумнівів, що не допускають дискусій щодо маніпуляцій. При необхідності слід вдатися і до наказових способів, не допускати суперечок, не залучатися до суперечки з хворим.

​

Якщо рішуче не відновити правильних взаємин з хворим і не правильно організувати підтримку сімей, що зіткнулися з цією проблемою, можна з союзника в боротьбі з хворобою перетворитися на союзника хворого за порушення запропонованого лікарем режиму або в мовчазного учасника вчинення дій та прийому коштів, не рекомендованих лікарем без його відома. Потурання хворому чи фамільярність із нею так само неприпустимі, як безсердечність і грубість.