Дитячий церебральний параліч – причини та форми.
Лікування та реабілітація ДЦП
Дитячий Церебральний Параліч – це широке поняття, яке охоплює кілька різних симптомокомплексів, що мають схожі прояви та причини виникнення:
розвиваються в перинатальному періоді (літеральний переклад: «біля пологів», тобто порушення виникають до, під час або після пологів);
пов'язані з органічним пошкодженням структур головного та/або спинного мозку;
найчастіше характеризуються порушеннями довільної м'язової та рухової активності, але також можуть страждати на координацію рухів, зір, слух, мовлення та психіка;
є хронічними та непрогресуючими;
Існує поняття «хибної прогресії», коли зі зростанням хворої дитини спостерігається посилення стану. Це пов'язано з тим, що мозок зростає, розвиваються його функції, і стають явними приховані насамперед патологічні зміни в його тканинах. Причиною хибної прогресії також можуть бути вторинні ускладнення: крововиливи, інсульти, епілепсія або тяжке соматичне захворювання, наркоз і т.д.
не передаються у спадок, не є заразними;
піддаються реабілітації, яка дозволяє значно покращити якість життя хворої людини та соціалізувати її більшою чи меншою мірою.
Ортопедичні наслідки ДЦП
У багатьох випадках ортопедичні ускладнення ДЦП є первинними по відношенню до порушень рухової активності, і, усунувши їх, можна буквально поставити дитину на ноги. Найбільше значення у патогенезі наслідків даного типу мають дистрофічні процеси скелетної мускулатури, які призводять до формування грубої рубцевої тканини з множинними контрактурами та надалі до деформації довколишнього суглоба та кісток. Це не тільки викликає порушення руху, але також зумовлює стійкий больовий синдром та формує анталгічні (вимушені) пози у хворих. М'язові контрактури ще більше обмежують і так утруднену здатність до руху, тому лікування ортопедичних наслідків ДЦП займають особливе місце у процесі відновлення хворого.
Інші наслідки ДЦП
Симптоматика при цьому порушенні може бути різною: від ледь помітної до повної інвалідизації. Це залежить від ступеня поразки ЦНС. Крім вищезазначених симптомів можуть спостерігатися такі характерні ознаки захворювання:
патологічний м'язовий тонус;
неконтрольовані рухи;
затримка психічного розвитку;
судоми;
порушення мови, слуху, зору;
проблеми з ковтанням;
порушення актів дефекації та сечовипускання;
емоційні проблеми.
Фактори ризику та причини ДЦП
Основна причина ДЦП – загибель або вада розвитку будь-якої ділянки головного мозку, що виникли в ранньому віці або до моменту народження. Усього виділяють понад 100 факторів, які можуть призвести до патологій ЦНС у новонародженого, їх об'єднують у три великі групи, пов'язані з:
1. Перебігом вагітності;
2. Моментом пологів;
3. Період адаптації немовляти до зовнішнього середовища в перші 4 тижні життя (у деяких джерелах цей період продовжують до 2 років).
За статистикою, від 40 до 50% усіх дітей із ДЦП були народжені передчасно. Недоношені діти особливо вразливі, тому що народжуються з недорозвиненими органами та системами, що підвищує ризик ушкодження мозку від гіпоксії (кисневе голодування). На частку асфіксії в момент пологів припадає не більше 10% всіх випадків, і більше значення для розвитку захворювання має прихована інфекція у матері, головним чином через її токсичну дію на мозок плода.
Інші поширені фактори ризику:
великий плід;
неправильне передлежання;
вузький таз матері;
передчасне відшарування плаценти;
резус конфлікт;
стрімкі пологи;
медикаментозна стимуляція пологів;
прискорення родової діяльності за допомогою проколу навколоплідного міхура.
Після народження малюка існують такі ймовірні причини ураження ЦНС:
тяжкі інфекції (менінгіт, енцефаліт, гостра герпетична інфекція);
отруєння (свинець); травми голови;
інциденти, що призводять до гіпоксії мозку (утоплення, закупорка дихальних шляхів шматочками їжі, сторонніми предметами).
Не можна не відзначити, що всі фактори ризику не є абсолютними, і більшу частину з них можна запобігти або мінімізувати їх шкідливий вплив на здоров'я дитини.
Види/типи ДЦП
Залежно від зони ураження головного мозку та характерних проявів існує наступна класифікація (за Семеновою К.А.):
1. Спастична диплегія – найпоширеніша форма, у загальній статистиці 40-80%. Спостерігається ураження відділів мозку, відповідальних за рухову активність кінцівок, що призводить до повної або часткової паралізації ніг (переважно) і рук.
2. Подвійна геміплегія виражається найважчими проявами. За цієї форми уражені великі півкулі мозку чи тотально весь орган. Клінічно спостерігається ригідність м'язів кінцівок, діти що неспроможні тримати голову, стояти, сидіти.
3. Геміпаретична форма. Уражена одна з півкуль ГМ з корковими та підкірковими структурами, що відповідають за рухову активність. Страждає одна зі сторін тіла (геміпарез кінцівок), перехресна по відношенню до хворої півкулі.
4. Гіперкінетична форма (до 25% хворих). Вражені підкіркові структури. Виражається у гіперкінезах – мимовільних рухах, характерне посилення симптоматики при втомі, хвилюванні. Дана форма ДЦП у чистому вигляді зустрічається відносно рідко, частіше у поєднанні зі спастичною диплегією.
5. Атонічно-астатична форма виникає при ураженні мозочка. Найбільше страждає координація рухів та почуття рівноваги, спостерігається атонія м'язів.
Лікування Дитячого Церебрального Паралічу
Лікування даної патології є довічним багатовимірним процесом, спрямованим на підтримку та відновлення функцій, які були порушені внаслідок хвороби. Та й взагалі поняття саме «лікування» тут не є найкращим, оскільки захворювання не піддається повному лікуванню, прогноз повністю залежить від форми. Інваліди ДЦП у багатьох випадках здатні до нормального життя у соціумі.
У дитячому віці, особливо до 8 років, батькам потрібно докласти максимум зусиль, щоби реабілітувати дитину. Це з тим, що мозок активно розвивається і виконання якихось втрачених чи порушених функцій можуть узяти він здорові відділи. Чим раніше буде розпочато лікування та реабілітація ДЦП, тим успішнішим буде цей процес.
Лікування ДЦП має переважно симптоматичний характер і фокусується на тому, щоб максимально розвинути доступні для конкретної дитини рухові навички.
Терапія повинна ґрунтуватись на наступних принципах:
Ранній початок. В ідеалі – постановка діагнозу та початок лікування ще у пологовому будинку.
Етапність. Де лікують ДЦП? Етапи, де надається спеціалізована медична допомога, включають: пологовий будинок, стаціонар, санаторій, будинок дитини, дитсадок, школа, інтернат, медичні центри. Наш Центр готовий надати кваліфіковану допомогу у процесі реабілітації.
Спадкоємність.
Комплексність та безперервність. Всі разом, а також зусилля батьків повинні забезпечити максимальний відновно-корекційний ефект, який передбачає розвиток у хворої дитини не тільки рухових, але також мовних, комунікативних та інтелектуальних навичок.
Лікування, яке має проводитися при ДЦП:
Масаж
Фізіотерапія
ЛФК
Бобат-терапія
Метод Войта
Застосування допоміжних пристроїв (вертикалізатор, ортези тощо)
Заняття з логопедом та психологом.
При необхідності також проводиться медикаментозне та хірургічне лікування.
Матеріал узятий з http://www.ulzibat.ru/about_cerebral_palsy/row109/